Перші кроки до самопідтримки: як почати помічати себе
Ми звикли швидко реагувати на те, що вимагає світ: працюй, встигай, контролюй, виглядай. Ми звикли добре турбуватися про інших, але коли справа доходить до себе — часто не знаємо, з чого почати.
Самопідтримка здається якоюсь абстрактною річчю. Щось на кшталт: “Ну, це ж про позитивне мислення, так?”
Насправді — ні.
Самопідтримка — це не про те, щоб себе вмовити, що все добре. Це про те, щоб навчитися бути поряд із собою — навіть коли складно.
Чому ми не чуємо себе?
Ми роками звикаємо не помічати себе. Ми звикаємо йти на силу, ігнорувати втому, не звертати уваги на те, що хочеться. Нас цьому навчили: бути зручним, бути потрібним, бути успішним. Але майже ніхто не вчив бути поряд із собою.
Ми звикаємо говорити собі: “Можна ще трохи потерпіти”, “Потім відпочину”, “Треба ще трошки постаратись”.
І в якийсь момент ми настільки віддаляємося від себе, що вже не розуміємо:
— Чого я зараз хочу?
— Що мені зараз потрібно?
— Я зараз добре до себе ставлюсь чи просто виживаю?
Самопідтримка — це не чергова вимога
Ми часто перетворюємо турботу на ще один пункт у списку. Ще одна справа: “Мені треба піклуватися про себе”. І навіть це ми примудряємося контролювати.
Але самопідтримка не про “треба”.
Це про “можна”.
Можна дозволити собі зупинитися.
Можна дозволити собі бути неідеальним.
Можна дозволити собі м’якість.
У гештальт-терапії ми часто вчимося не робити самопідтримку “ще одним проєктом”. Ми вчимося бути з собою, а не змушувати себе стати кращими.
Самопідтримка — це коли ти з собою не тільки тоді, коли все виходить.
З чого почати?
✨ Запитувати себе: як я зараз? Чого мені зараз хочеться?
✨ Помічати моменти, коли я себе засуджую. Відловлювати ці внутрішні жорсткі голоси.
✨ Відмовитися від гасел типу “я повинен” і пробувати мову “я можу”.
✨ Дозволити собі підтримку ззовні. Ми не зобов’язані проходити це наодинці.
У терапії ми вчимося повертати до себе увагу. Ми розбираємо, як саме звучить твоя самопідтримка, які в тебе є бар’єри, і чому турбота про себе іноді викликає сором чи тривогу.
Тут не треба бути ідеальним
Я психолог, супроводжую людей, які втомилися від внутрішньої жорсткості. Я створюю простір, де не треба “допрацьовувати” себе, щоб мати право на турботу. Тут тебе не виправляють. Тут тебе чують.
Якщо тобі важливо навчитися бути з собою м’яко — запрошую на консультацію. Можливо, саме ця розмова допоможе зробити перший крок до того, щоб більше не залишатися поряд із собою у вимогливості, а почати залишатися у турботі.
Психолог Марта Ганжала. Послуги психолога. Жіночі кемпи. Трансформаційні ігри