5 міфів про розлади харчової поведінки, які заважають одужанню

Ми дуже часто виростаємо серед фраз на кшталт:

– «Тобі просто не вистачає сили волі»,

– «Це просто звичка, перестань і все»,

– «Зараз складно, потім мине»,

– «Ти виглядаєш нормально, з тобою все ок».

Ми їх чуємо, і — повір — ми починаємо в них вірити. І саме ці фрази, ці міфи часто стають тими невидимими стінами, які заважають нам вийти з болючого кола.

Можливо, ти теж чув це. Можливо, частина цих міфів живе і в тобі. Давай чесно подивимось на них разом.

Міф 1. "Мені просто не вистачає сили волі"

Цей міф найбільше ранить. Бо коли здається, що вся проблема у «моїй слабкості», то кожен зрив, кожне бажання з’їсти ще, кожен момент втоми — здаються твоєю особистою поразкою.

Але РХП — не про силу волі. Це про спосіб справлятися. Це про те, як твоє тіло і психіка шукають полегшення, коли емоції стають надто гучними.

У терапії ми взагалі не говоримо про “силу волі”. Ми говоримо про твої потреби, про те, що тебе турбує, про те, що болить. Ми шукаємо м’який шлях — без боротьби з собою.

Міф 2. "Це тільки про їжу та вагу"

Нас навчили дивитися на тарілку і на цифри на вагах. Нас не навчили дивитися глибше.
А глибше — історія про втрату, про тривогу, про емоції, яким не було місця, про спробу щось хоч трохи контролювати.

Їжа — це тільки верхній шар. За ним — цілий світ, який дуже потребує уваги.
У терапії ми вчимося розмовляти не про їжу, а про тебе.

Міф 3. "У мене не може бути РХП, бо я не виглядаю як люди з РХП"

Розлади харчової поведінки не мають обличчя. Вони бувають у людей будь-якої ваги. Вони ховаються за гарною посмішкою, за ідеально складеним раціоном, за тим, хто «виглядає нормально».

Тіло не завжди «видає» твою боротьбу. Але твої відчуття — видають. Важливо не чекати, поки стане зовсім нестерпно, щоб дати собі право на допомогу.

Міф 4. "Це якось само мине"

Може здаватися: «Ще трошки — і я виросту з цього». Але РХП — це не фаза. Це спосіб жити. І поки причина залишається, поведінка тільки змінює форму: сьогодні їжа, завтра — стосунки, післязавтра — робота.

Не треба чекати катастрофи, щоб дозволити собі підтримку. Почати можна зараз. Іноді саме маленька розмова стає великим початком.

Міф 5. "Я повинен справитися сам"

Так легко вірити, що просити про допомогу — це слабкість. Що треба тримати це в собі. Що інші впоралися б краще.

Але я точно знаю: справлятися самому — це страшенно самотньо. Ми всі потребуємо простору, де нас бачать. Де тебе не ламають, не засуджують, не “виправляють”, а йдуть з тобою поруч.

 

Простір професійної підтримки

Я психолог, спеціалізуюся на роботі з темами розладів харчової поведінки, стосунків із тілом, самоприйняття та емоційної регуляції. У своїй практиці я створюю безпечний простір, де клієнт може бути собою — без осуду, без тиску та без необхідності відповідати чиїмось очікуванням.

У цьому просторі ваші почуття не вважаються проблемою — їх не потрібно приглушувати чи ховати. Тут ви зможете поступово будувати більш теплі, приймаючі стосунки з собою та з їжею, повертаючи собі право жити, відчувати та обирати свій шлях.

Якщо вам близька така підтримка — запрошую звернутися. Можливо, саме наша розмова стане для вас тим кроком, що допоможе більше не залишатися в цій історії наодинці.

 2025